Будинок, що кричить

У віддаленій школі-пансіоні для дівчат, якою керує сувора мадам Фермин, новоприбулу Терезу чекає холодна атмосфера покори й покарань. Вихованки зникають одна за одною, але персонал не дає цьому розголосу. Тереза намагається адаптуватися, а тим часом син мадам, Луїс, проявляє до неї інтерес. Однак за стінами школи ховається моторошна таємниця — хтось жорстоко вбиває дівчат і збирає частини їхніх тіл. Напруга зростає, коли Тереза починає підозрювати, що Луїс пов’язаний із зникненнями. Готичний жах поступово розкриває глибоко хвору психологію матері й сина, що виливається в кривавий фінал. Атмосфера страху тут така ж густа, як і тиша, що передує крику.